Лекція на тему "Геморагічна гарячка"

Завідуюча відділом інфекційного контролю КНП ВОР "Клінічного Центру інфекційних хвороб" Ліля Хмель, 30.04.2025 р. під час лекції в КНП ВОР "Вінницький обласний клінічний ендокринологічний  центр» висвітлила основні моменти повязані з геморагічними гарячками .

Геморагічні гарячки — це група тяжких вірусних захворювань. Збудниками є РНК-віруси, які належать до кількох родин: Flaviviridae, Arenaviridae, Filoviridae, Bunyaviridae.

Основні захворювання:

Гарячка Денге

Жовта гарячка

Гарячка Ласса

Лихоманка Ебола

Марбурзька гарячка

Крим-Конго геморагічна лихоманка

Шляхи передачі:

Через укуси комарів або кліщів, контакт із інфікованою кров’ю чи біологічними рідинами, від тварин (особливо гризунів)

Клініка :

Гіпертермія, інтоксикація, внутрішні та зовнішні кровотечі, ураження нирок, печінки, ЦНС.

Загроза для суспільства:

Висока летальність і швидке поширення

Багато геморагічних гарячок (наприклад, Ебола чи Крим-Конго) мають високу смертність і можуть швидко поширюватися в умовах недостатнього контролю.

Відсутність специфічного лікування:

Для більшості з них не існує ефективного противірусного лікування або вакцини (окрім деяких, як жовта лихоманка).

Паніка і соціальні наслідки:

Масові спалахи викликають страх серед населення, дезорганізують роботу медичної системи, впливають на економіку, туризм і міжнародні відносини.

Недостатня готовність:

Багато країн не готові до спалахів таких хвороб, особливо у випадку великомасштабної епідемії.

Біотероризм:

Деякі геморагічні віруси (як Ебола чи Марбург) можуть бути використані як біологічна зброя, що робить їх ще більш небезпечними .

.Тому у стратегіях національної безпеки багатьох держав геморагічні гарячки класифікують як біологічні загрози.

 

 

 

 

 

 

 

1 травня 2025 року, четвер